позакласні заходи з біології

Виховна година на тему: «Жінка – творець роду людського».

Мета:   Навчальна:
• розширити уявлення про свято;
Розвивальна:
• розвивати вміння вітати близьких людей, робити їм приємні сюрпризи;
Виховна:
• виховувати шанобливе ставлення до жінок та дівчат, доброзичливість увагу любов до людей.

Вступ: Доброго дня шановні матері, учні,гості,всі присутні. Сьогодні ми з вами хочемо відзначити свято матері, жінки.
Вчитель:  Відшуміла зима лютими морозами, а на зміну їй прийшла чарівна красуня - весна. Тож недаремно саме вона увібрала в себе одне з найкращих, найсвітліших свят-свято жінки. В усі часи , в усіх країнах  жінка стоїть вище чоловіка-в ній ніжність, краса,надзвичайна зворушливість і чутливість, тож наше свято ми присвячуємо найдорожчим людям на землі-мамам, а також усім жінкам планети. Живіть, дорогенькі на  білому світі,і хай же вам сонечко сяє привітно, квіти всміхаються рясно, а роки хай будуть щасливі і прекрасні!Вас вітає сама весна!А з весною приходить краса , краса в усьому: краса розквіту  землі, кохання, краса у ніжності дівчат, у чарівності та загадковості жінок. А чи знаєте ви легенду, як з'явилась жінка на світ?

Учень: Легенда про появу жінки .                                                         Бог наслав на Адама сон і, коли той міцно спав, з ребра Адама зробив Єву.
Але мені відома й інша версія. Ось послухайте. Після того, як до Бога звернувся чоловік і поскаржився на свою нудьгу, Бог замислився з чого зробити жінку, якщо весь людський матеріал пішов на чоловіка. І тому став створювати жінку з кількох яскравих променів сонця, всіх чарівних фарб зорі, задумливого смутку, краси лебедів, грайливості кошеняти, граціозності газелі, притягуючої сили магніту.
Все це змішав і додав в’їдливості мухи, впертості віслюка, зажерливості акули, ревнощів тигриці, мстивості пантери, кровожерливості п’явки, дурману опіуму та невблаганної стихії. Цю жінку Бог вручив чоловікові із словами: «Бери її такою, якою вона вийшла, і не намагайся її переробити. Зазнавай щастя з нею впродовж життя та терпи муки від неї до самої смерті».
Вчитель: ця легенда – жарт, але в ній є частина істини, адже Бог вклав в жінку усе прекрасне, що створене природою

 Учень: Люблю весну, та хто її не любить,

Коли життя цвіте, як пишний сад

І мов у сні шепочуть листя губи

і квіти шлють солодкий аромат.

Вчитель: Подивіться у вікно - сьогодні вже не перший день весни, а надворі ще зимно, але прислухайтесь до свого серця і відчуєте його весняну мелодію. То мелодія надії ,яка повертається до нас із весною,із прекрасним святом весни, надії і любові.

Вчитель:Я – жінка! Ви чуєте, люди Я- свічка!

Коли у домі важко, тоді звертаються до жінки, коли не допомагають більше розрахунки та обчислення, коли ворожнеча та взаємні образи сягають межі, коли злі сили беруть гору, тоді кличуть жінку.

Учень: У ній щось є…
Напевне, то душа
Трохи збентежена від правди і реалій
Вона кудись,
Як завжди поспіша,
Іде у переходи і у далі.
У ній щось є…
В її ясних очах
Поети б написали слово “щирість”.
В ній паросток надії не зачах,
Не дивлячись на будні трохи сірі.
У ній щось є…
Незрима таїна.
Що в пам’ять урізається гранітом.
Як присмак від солодкого вина,
Коли набридла гіркість цього світу.
І це її відразу видає.
З-поміж облич і поглядів квапливих.
Спинивши погляд, розумієш: в ній щось є…
Таке по-справжньому просте і особливе

Напевно, то душа.

Вчитель: Одвічно стоять поряд слова: жінка - мати,жінка – сестра, жінка – дружина, розрадниця, кохана, єдина. Саме вона завжди і у всьому подає приклад моральності, добра, любові,вірності,терпіння.

Учень :А жінка буває так на весну схожа…

Вчитель:Зі словами пошани сьогодні ми звертаємось до жінок - матерів,бо шануємо маму, за її ласку і любов,за недоспані ночі і тихі колискові, за її мудру науку і лагідну вдачу.

Учень: Ми низько вклоняємось за ваші муки, в яких народжується нове життя,і за ваші безсонні ночі,коли ви сиділи над нашими колисками, за ваше велике терпіння, ніжні руки і гарячі серця. Здоров’я вам і щастя ,рідні мами.

Вчитель: Скажіть, на вашу думку, звідки виникло слово МАМА?

Учень: Із букви - крапельки та звуку сльозинки народилось одного дня на світ святе сово МАМА,мовлене вустами янголятка,і осяяло хату, як дар божий..Тільки не дано нам запам’ятати цю мить , як не згадати того дня,коли над нашою колискою вперше нахилилось стривожене ,але най рідніше обличчя мами. Ця мить і є вічність, бо мати завжди живе в нас , в наших дітях і онуках.

Вчитель:Ви ростете, мужнієте. А поряд сивіють ваші матері. Таке життя. Але зупинимо час на мить. Огляньмося,Чи все ми робимо , щоб наші матері не так швидко старіли? Чи є у нашому серці доброта,любов, ласка для них?

Чим віддячуємо їм? Будинками престарілих, байдужістю, безцеремонністю, а іноді і грубістю. Сьогодні до вас, милі матері, зі словами вдячності звертаються ваші дорогі сини:

Учень Весна і мати. Що в них спільне є,
              Що жінку ми порівнюєм з весною?
              Бо кожна з них у світ — життя дає.
              Весна — Землі, а мама — нам з тобою.

       Весна приходить, будить все од сну,
       Несе тепло, дає життя рослині.
        А жінка-мати — зірочку ясну
       З життям дарує крихітці дитині.
             Весна і мати. Що в них рідне є,
             Що так одвічно їх обох єднає?
             Бо кожна з них тепло й любов дає,
             Нічого узамін не вимагає.

 Учень 2 Перші кроки тебе провели по землі-руки мами 

І теплом тебе першим зігріли колись -— руки мами. 

Ти не в сонячну вперше дививсь голубінь— в очі мами. 

І навічно візьми у дорогу собі — слово мами.

1-й ведучий. Палить кожна синівська полинна сльоза — серце мами. 

Защемить, як над сином збереться гроза — серце мами, 

І постане щитом на дорозі біди — серце мами. 

Скільки с мудреців, ця найвища завжди — мудрість мами. 

Учень 3

Учень 4 Я часто пригадую знов дитинства сполохану казку

Учень 5 Хай кривда минає серця материнські

Сльоза лиш від радості хай би була. 

Хто маму забуде, той долі не має. 

Тож дбаймо щоб мати жила.

О, мамо, о, мамо, ми всі пам'ятаєм. 

Що в кожного з нас ти одна і свята. 

О, мамо, о, мамо, молитву складаєм 

За долю твою на многії літа.

Вчитель Великі дороги  у широкий світ завжди починаються  від стежки біля рідної  оселі, від неньчиної пісні. Земля дитинства,стежки ранньої юності. Кому не снились вони у далеких мандрівках, хто не відчував їхнього поклику?Чия чутлива душа не прагла повернутися у чарівну казку дитинства?

Учень:До отчої сторони, до маминого порога, рідного гнізда кожен з нас із щемом у серці лине хоч думками,бо знає, що ніхто й ніколи так не приголубить, як ласкава і вірна мамина рука.

Вчитель:зараз ми послухаємо з вами легенду про силу материнської любові.

Учень:Був у матері єдиний син – добрий і вродливий. Дуже любила його мати. По краплинці збирала йому росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син і одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Тож боялася мати показуватися невістці на очі, все сиділа в сінях. А потім у клуню переселилася. Але й це не заспокоїло жорстоку молодицю. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце». Не здригнулася душа сина: так зачарувала улларода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо… а не послухаю – піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, синку, роби так, як велить серце». Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце в жар. Спалахнув сучок і тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш…». Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною і невичерпною улла та любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і щасливим, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову сина до грудей. Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими. Тож недаремно кажуть у народі, що материнська любов найсвятіша.

Вчитель А що народна мудрість каже про маму?

Діти кажуть прислів’я

1.Для кожної матері єдиною втіхою завжди залишаються діти.     2.У них вона знаходить радість, ними пишається, ними живе. 3.«Кожна людина – це чиясь дитина! – кажуть в народі.                           Тож давайте подумки згадаємо своїх матерів Напевно  найкращими словами про матір сказав Б. Олійник у своїй пісні, яка так і називається «пісня про матір.»Послухаймо її.(пісня про матір )Б.Олійника

Вчитель:Вона вчить шанувати кожну хвилину життя, проведену разом із мамою.

Мама, бабуся, дружина, кохана, одним слово – жінка ,дійсно істота космічна. Така ж вічна й  незбагненна як зоря на нічному небі. Скільки ми б не вдивлялися в нічне небо,ми завжди відкриваємо для себе в кожній із них усе нові і нові відчуття .ЦІ відчуття народжуються з любові Так , саме з любові. Як символ вічної любові до жінки ми запалюємо свічі,Хай вони горять, як горить любов,хай зігрівають своїм теплом, як зігріває душу любов,хай дарують радість оточуючим, як це робить любов!!!

Всі ви рано чи пізно закохаєтесь по справжньому і будете обирати собі супутницю, подругу на все життя. Яка вона має бути ваша кохана жінка?

Діти дають відповіді(які)

Вчитель:Кохання – це не тільки почуття людяності і шляхетності . Воно приховує в собі дуже велику силу. Як відомо, любов здатна, надихати на творчість, серед нас є учні які підготували вірші, хай  не свої, але в них вони розкажуть нам про великі почуття, яким підвладна кожна людина.

Учні зачитують вірші про любов

1-й учень

Кохати — то не в губи цілувати

Й слова красиві тихо говорити.

Кохати — це чарівним вогнем палати

І ним людину найдорожчу гріти.

Кохати — це не треба поруч бути,

Гуляти разом в срібнозорі ночі.

Кохати — це ніде й ніколи не забути

В цілому світі наймиліші очі.

Кохати — то не квіти приносити,

Кохати лицемірному не вдасться.

Кохати — не для себе тільки жити,

Кохати — то народжувати щастя.

2 учень

У долонях я ніжно тримаю

Серце друга, аби не зронить.

Знаю я,— за любов не карають,

За любов починають любить.

Всьому початок є любов...

А твердять: спершу було слово.

А я кажу вам знов і знов:

Всьому початок є любов.

3-й учень

Є легенда, ніби при творінні —

Серце у людей було єдиним.

Але Бог за злочини невинні

Розділив його на половини.

І тепер одна одну шукають

Половини в почуттях кипучих.

Не знаходять — плачуть, проклинають,

А як знайдуть — сходяться жагуче

Вчитель: справжня любов здатна перенести все і час, і розлуку, і втрати. Адже вона вічна!найголовніше – це берегти її як свічку,що горить на столі,цінувати і любити жінок, і завжди пам’ятати, хай би якими морально сильними вони не були , вони потребують уваги чоловіків, синів Народне прислів’я говорить «Сила жінки в її слабкості» . Жінки можуть все! Але ким би вони не були,  які рекорди не встановлювали, вони завжди залишаються жінками. І довічно  стоятимуть поруч слова жінка – мати, жінка – дружина, жінка – сестра. Так було, є і буде в усьому світі і в усіх народів.
Жінка – це восьме чудо світу, муза, яка протягом віків надихає чоловіків на звитяжні вчинки.
Але без чоловіків жіноча краса б не цвіла так яскраво. Тож бажаємо, шановні жінки, щоб чоловіки вас завжди поважали, любили, на руках носили, були прекрасними господарями.

Учень Ми не можемо сьогодні не згадати наших матерів-вчителів,які приносять материнську ласку сердець і до нас , учнів. Ви вчите нас, допомагаєте здобувати знання і мудрість,долати труднощі. Низький уклін вам,дорогі наші вчителі..

Вчитель: наша розмова підходить до кінця! Усіх присутніх жінок , матерів, вчителів, ми просимо прийняти цей хліб за щедрість душі,за ніжність і тепло ваших невтомних рук,За доброту і велику терпеливість!!